Профілактичні щеплення: варто щепити чи ні?
24 квітня 2023 року стартував Європейський тиждень імунізації.
Нагадуємо всім, що імунізація — це питання національної безпеки. Кожна дитина, кожна доросла людина має право на захист свого життя та здоров’я від небезпечних інфекційних захворювань.
“Вакцини рятують життя” – під таким гаслом триває цьогорічний Європейський тиждень імунізації.
Як наголошує Центр громадського здоров'я МОЗ України : Здоров’я українців залишається найважливішим пріоритетом країни й дотримання Календаря щеплень відіграє в цьому ключову роль. В умовах воєнного стану імунізація — чи не найбільш ефективний метод убезпечити себе та своїх дітей від тяжких захворювань та їхніх наслідків.
Через війну росії проти України наша медична система зосереджена на допомозі бійцям Збройних сил України та тим цивільним мешканцям, які постраждали внаслідок обстрілів ворожих військ. Мінімум який ми можемо зробити, щоб зменшити навантаження на наших лікарів, зробити щеплення.
Для зупинки інфекційних захворювань недостатньо високого рівня гігієни, санітарії, доступу до чистої води та повноцінного харчування. Якщо не підтримувати оптимальні показники імунізації, хвороби, що попереджаються вакцинами, повернуться. Чимало інфекцій можуть поширюватися незалежно від ступеня нашої охайності. Прогалини у вакцинації можуть швидко призвести до спалахів захворювань, які вже стали рідкістю, — наприклад, кашлюку, поліомієліту та дифтерії.
Дві основні причини, чому потрібно вакцинуватися – це власна безпека та захист людей навколо нас. Успіх програми вакцинації залежить від готовності кожної людини співпрацювати заради загального блага.
Свою історію імунізація розпочала з 1769 року, коли вперше доктор Дженнер провів вакцинацію проти натуральної віспи. Через два століття в 1980 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я було заявлено про повну ліквідацію натуральної віспи у світі.
В Україні на теперішній час обов’язковими являються щеплення проти 10 інфекційних захворювань – дифтерії, правцю, кашлюку, поліомієліту, кору, краснухи, епідпаротиту, туберкульозу, вірусного гепатиту Б, гемофільної інфекції. Діючий Календар профілактичних щеплень не має значної різниці від схем імунізації, запропонованих в таких розвинутих Європейських країнах як Австрія, Франція, Німеччина, Італія, Великобританія, Латвія, а також США. До прикладу, в Німеччині імунізація проводиться проти 13 інфекцій (крім прийнятих в Україні ще проти менінгококової інфекції, вітряної віспи, папілома – вірусу), Франція, США – 12 інфекцій (пневмококова інфекція, папілома вірус).
На прикладі окремих загальновідомих інфекційних хвороб, проти яких використовуються вакцини, постараємось відповісти на питання: чи потрібна сьогодні імунізація.
Дифтерія. В довакцинальний період в країні щорічно хворіло 40-80 тис. осіб. Смертність від цієї інфекції становила 50%. Починаючи з 1936 року в нас розпочалася імунопрофілактика дифтерії і в 1980 році захворюваність зменшилась в 12000 разів. Зниження рівня захворюваності привело до заспокоєння і більше того до активності антищеплювальної кампанії. В результаті в 90 роки різко почала зростати захворюваність і в 1995 році, кількість випадків захворювання в порівнянні з 1990 роком зросла в 50 разів. В Ужгородському районі захворювання на дифтерію реєструвались як поодинокі випадки в 70-80 роки, підйом захворюваності почався в 1991 році, найбільше число захворювань зареєстровано в 1992 році. Період епідемічного підйому захворюваності тривав до 1997 року. Після семи років затишшя дифтерія «підняла голову» в 2005 році, за три роки у районі захворіло 12 осіб, одна дитина, яка була не щеплена, померла. В останні роки випадки захворювання в населених пунктах територіальних громад Ужгородського району не реєструються,але небезпека виникнення захворювання актуальна.
В 2022 році в Україні зареєстровано 2 випадки захворювання на дифтерію.
Поліомієліт. Доімунний період характеризувався тисячами випадків захворювання на паралітичну форму поліомієліту. Імунізація проти поліомієліту розпочата в Україні в 1959 році, а ще у 1958 році в Україні захворіло близько 4 тис. дітей. Починаючи з 1963 року в державі реєструються поодинокі випадки захворювання. Останній випадок захворювання у районі зареєстровано в 1980 році.
21 червня 2002 року Україна у складі Європейського регіону отримала статус території вільної від поліомієліту. Проте, навіть за такої благополучної ситуації ВООЗ не відмінила проведення щеплень, більше того, на сьогодні ВООЗ Україну віднесено до країн з високим ризиком завезення та поширення дикого вірусу поліомієліту. Відтак, ще в жовтні 2021 року в Україні зафіксували спалах поліомієліту, а в січні 2022 року виявили другий випадок захворювання. Спалах поліомієліту досі не відступив!
Кір. Це захворювання в 60 роки минулого сторіччя було одним із найпоширеніших в Європі. Кір не рідко була причиною дитячої смертності. Причиною смерті найчастіше було ускладнення у вигляді пневмонії. В Україні на протязі 15 років початку 20 сторіччя від кору померло біля 500 тис. дітей.
Вакцинація проти кору була введена в Україні в 1967-1968 роках. Ще у 70 роки минулого сторіччя у районі щорічно кором хворіли сотні людей (від 100 до 500 осіб щорічно). В 1986 році в Календар щеплень була ведена ревакцинація проти кору в 6 років. Уже в 80-90роках серед жителів району реєструються одиничні випадки захворювання. І тільки в 2001, 2006, 2012 роках захворюваність на кір як у районі так і усій державі зросла. Попередній спалах кору стався у 2017–2019 роках. Протягом 2022 року в Україні зареєстровано 11 випадків захворювання. Уже в цьому році захворіло 3 дітей. ВООЗ попереджає про можливий спалах захворювання уже в цьому році.
Необхідно відмітити, що високий показник захворюваності кором завдячується і дуже швидким і легким розповсюдженням. Щоб заразитися кором, досить лише на декілька хвилин зайти до кімнати, де знаходиться хворий.
Кашлюк. Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2-х років. Окрім безпосередньої загрози життю кашлюк може шкідливо впливати на подальший фізичний та психічний розвиток дитини. По рівні поширенності кашлюк поступався лише кору і при цьому супроводжувався високою летальністю. В 1960 році в Україні почали проводитись профілактичні щеплення проти кашлюку. Проте лише після того як імунізація набула масового характеру захворюваність на кашлюк почала зменшуватись. У районі на протязі 70 років минулого століття щорічно реєструвались десятки хворих, у 80-90 роках мали місце поодинокі випадки і з кінця 90-х років до 2011 року хвороба у районі не реєструвалась, а тепер щорічно виявляються випадки кашлюку серед дітей.
Епідемічний паротит. Епідпаротит здавна вважався дитячою інфекцією. На дітей віком до 15 років припадало близько 95% випадків. У теперішніх умовах паротит «подорослішав». Юнаки хворіють частіше ніж дівчата.
При цьому захворюванні уражаються в основному привушні залози, через цю хворобу через зовнішній вигляд хворого назвали «свинкою», це типова форма. Зустрічаються і атипові форми у виді панкреатиту, серозного менінгіту, орхіту або оофориту.
Після перенесенного паротиту зустрічаються такі ускладнення як цукровий діабет після панкреатиту, безпліддя після двобічного орхіту чи оофориту, глухота після серозного менінгіту і інші.
Щеплення проти паротиту розпочато в 1980 році. Ще в 70-80 роках це захворювання вичислювалось у районі сотнями випадків. Поступово захворюванність зменшується, але в окремі роки хворіють десятки людей, які або не повністю щеплені, або не щеплені зовсім. В поточному році в районі зареєстровано 19 випадків захворювання.
На прикладі окремих інфекційних хвороб, які керуються засобами імунопрофілактики, і зареєстровані у районі протягом 1970-2023 років можна наглядно продемонструвати ефективність щеплень, які проводяться населенню.
Залишки вакцин, які були отримані у 2022 році та гарантовані надходження вакцин у 2023 році дозволять не переривати рутинну вакцинацію та забезпечать необхідне покриття потреб українців у обов’язкових щепленнях. У 2023 році, як і у 2022, потреби у деяких рутинних вакцинах частково будуть покриватися за підтримки міжнародних партнерів.
